Нотатник

Ціна України

Дата публікації 07.04.2019 | Автор Павло Васянович

Якось був натрапив на Віоліті на лот з золотою чешуйкою — «золотим в чверть угорського» московського царя Олексія Михайловича. Маленька монетка, менша за нинішні десять копійок, вагою 0,8 грама, неправильної форми й незугарна. Виготовлялися такі чешуйки за «проволочною технологією» — золоту проволоку різали на шматочки, які затискували в штемпелі й згори вдаряли ковадлом. Розмір штемпеля перевищував розмір заготовок, тому зображення поміщалася частково.
Але раритет. На аукціоні пішла за 177 тисяч 600 гривень. Продовження →

Опубліковано в категорії: Історія, Політика | Прокоментуй!

Купання Шуги

Дата публікації 10.04.2017 | Автор Павло Васянович

В сімейному нашому котячому рейтингу Шуга займала, мабуть, останнє місце. Маленька, сіра й невиразна. Шугана. Тому й Шуга.
Був у неї братик Шугастик, такий же сірий і гладкошерстий, тільки котик. Разом гралися, сиділи під сонечком на підвіконні й спали на канапі. Але Шугастика взяла жіночка з Бучі. Була вона вся в сірому й сумочку мала сіру й котика підібрала собі такого ж сірого. А Шугу ніхто не брав, скільки не виносили. Так і залишилася з нами. Продовження →

Опубліковано в категорії: Життя, Тварини | Позначки: Коти. Котячі історії | Прокоментуй!

Подруга з-за кордону

Дата публікації 09.12.2015 | Автор Павло Васянович

До дружини приїжджала подруга, яка вийшла заміж у Канаду. Летіла з пересадкою в Амстердамі. Дружина хвилювалася, що могли бути ускладнення через теракти в Парижі.
Але нічого такого вона й не помітила. Патрулів якихось з собаками… — в аеропорту, розповідала, повсюди негри з арабами, як завжди. На тиждень-другий заїхала у Францію до знайомих-родичів чоловіка. Бідкалася, що відтоптала ноги в Луврі. Привезла справжньої діжонської гірчиці.
На нас дивилася очима великими й трохи дикуватими. Продовження →

Опубліковано в категорії: Життя, Політика | Позначки: Європа, війна, українці | 1 коментар

Жабомишедрачка

Дата публікації 15.11.2015 | Автор Павло Васянович

Сиджу в себе за комп’ютером й чую, як позаду щось шкребеться. Миша, думаю, — але гучно так шкре-шкребеться, — ну, думаю, не інакше, як щур. Десь за кріслом… біля пічки… — й раптом я втямлюю, що повинен побачити те, що шкребеться, якщо гляну за крісло. На якусь мить стримую себе, потім рвучко стаю на ноги, на ходу розвертаючись, упираюся долонями в бильце, зазираю за крісло — й бачу здоровенну зелену жабу.
Жабисько без поспіху заклигує під пічку, де в темряві мирно догнивають минулорічні гарбузи.
Переводжу подих. Продовження →

Опубліковано в категорії: Особисте, Тварини | Позначки: жаби, коти, прибудова | Прокоментуй!

Пікнік на узбіччі

Дата публікації 14.04.2015 | Автор Павло Васянович

Після Великодня завітали на наше місце під горбами в лісі. Як було з усього видно, на свята там погуляли.
Охололе темне огнище було понавтикане кількома десятками недопалків, причому, лише двох марок — ядуче-червоними фільтрами «Прилук» і тоненькими білого «Кемела». Під столиком валялася порожня пляшка з-під десертного вина. Поодинокі кущики квітки сон, які ми виявили на горбах минулого разу, були вирізані. Й територія в радіусі кількох метрів була всіяна великими блискучими кружальцями конфетті. За десяток же метрів під деревом валялася розірвана упаковка з-під презервативів.
Одне слово, зрозуміло.
Довкруг було спокійно й тихо, — на схилах пагорбів здіймалися в небо стрімкими жовтавими стволами сосни. Продовження →

Опубліковано в категорії: Життя, Природа | Позначки: екологія. ліс | Прокоментуй!

Струмок у лісі ранньої весни

Дата публікації 27.03.2015 | Автор Павло Васянович

Ліс-14 Дзюркотить вода й пахне прілим листям, — й доносяться час від часу пронизливі крики чорного дятла, — струмок живе своїм життя, широкими меандрами поволі долає низину лісу — що влітку, що взимку, що ранньої весни, — й глибоко йому до того байдуже, чи бачить хтось з людей, як він тече, чи ні.
Чи в курсі люди, які вважають себе господарями цього лісу й цієї планети, — що знає й що приховує ця земля.
Продовження →

Опубліковано в категорії: Природа | Прокоментуй!

Приблудна сіра кішка

Дата публікації 09.03.2015 | Автор Павло Васянович

Наприкінці зими якось, увечері, повертався з дочкою додому. Сніг уже розтанув. На вулиці було понуро й слякітно, — й над асфальтом, освітленим ліхтарями, нависали темні крони дерев.
Раптом звідкись знизу-збоку долинув нявкіт.
— Ой, киця! — вигукнула дочка.
У затемненому просторі під деревами й парканом зблиснули очі. Й за мить на світло вибігла пухнаста сіра кішка з чахлим хвостом.
Дочка потягнулася до неї руками, — й це був момент непоправний. Продовження →

Опубліковано в категорії: Життя, Тварини | Позначки: коти, котячі історії | Прокоментуй!

Весна в яру

Дата публікації 23.02.2015 | Автор Павло Васянович

На вулиці — весна. Пахне смертю.
Свіжий вітер з-над асфальту — порожні пластикові пляшки й целофанові пакетики серед вижохлої трави, — й темні стовбури дерев на схилі яру.
Поволі спускаюся донизу сходами алейки.
Прохолодно-вологе металеве бильце долонею — промерзла й відтала земля внизу й збоку, — й грудки почорнілого снігу з іншого боку на схилі. Брудні й пошарпані прямокутники цементних брил під ногами.
Й подихом свіжого повітря — вітер над бруківкою на Інститутській, щити й каски, — короткі лункі постріли, як удари батога, — й запах смерті довкруг.
Й іншим подихом — усе звіявся, наче й не було.
Мертве сіре листя на схилі яру, з-під якого вже пробиваються тендітні паростки зеленої трави.

Опубліковано в категорії: Майдан, Особисте | Позначки: весна, смерть | Прокоментуй!

Зимові спогади про літо

Дата публікації 29.12.2014 | Автор Павло Васянович

Що хочеться згадати про минулий рік?
Чимало чого було... — але в першу чергу чомусь пригадується, як з дітьми на велосипедах їздили в Ворзель на озеро.
У липні-серпні було тривожно й непевно. Але літо минало, а діти так і не побували на морі, тож я подбав про те, щоби хоч на озеро поїздити. Ну й поїздили. Спершу разів з п’ять з дочкою, потім двічі з дружиною й дочкою, потім разів зо три з сином, ну й потім з дружиною, дочкою й сином, — одне слово, кому-кому, а мені відпустка трапилася. Прям таки курорт. Не війна. Продовження →

Опубліковано в категорії: Діти, Природа, Сім'я | Позначки: дорога, лелеки, озеро | Прокоментуй!

Живлення моєї батареї

Дата публікації 15.12.2014 | Автор Павло Васянович

Почуваю себе ноутбуком, у якому вийшов заряд батареї.
Зробив першу частину роману «Телеграма», зачепився за другу, — й сьогодні зранку моя операційна система в примусовому порядку перевела мене в сплячий режим.
Ну, не такий уже й «сплячий», — ходжу прибираю в прибудові, розтоплюю пічку, слухаю музику... Сходив у магазин, купив мішок гіпсової замазки. Треба вже якось ремонт у будинку... доводити до кінця... потроху...
Моє комп’ютерне залізо вже не так справно працює, як раніше, — процесор перегрівається й дає збої, оперативна пам’ять зависає час від часу, — хард-диск, перевантажений усіляким непотребом, лунко клацає, — а монітор уже не такий яскравий і виразний, як раніше. Продовження →

Опубліковано в категорії: Особисте | 2 коментарі

Про достовірність аналітики, яку подають на стіл президенту Путіну

Дата публікації 22.11.2014 | Автор Павло Васянович

Напевне, Путін пишається операцією в Іловайську й тим, що він, колишній ґебіст-оперативник (а колишніх ґебістів, як відомо, не буває), забезпечив виконання однієї з її ключових ланок.
Першими ланками було втягування українських військових частин (перш за все добровольчих батальйонів) в Іловайськ і втримування їх там. Ці ланки були здійснені агентами ФСБ в Генштабі української армії й на різних рівнях командування. Продовження →