Перед телевізором на Новий рік

Вечірній квартал     Новий рік проминув спокійно й тихо, якщо не брати до уваги психологічну боротьбу з бабусею за пульт телевізора. На вулиці не було звичної канонади салютів і феєрверків. Напевне, чим гучнішим видався минулий рік, тим тихіше святкування наступного.
     Так наче люди втомилися від стрілянини, нехай-би в новинах.
     У фейсбуківсько-твіттерянському середовищі головна тема — новорічний ефір на Інтері з кобзонами й такими іншими газмановими. Я й не знаю, про що річ, я Інтер ігнорую. В принципі, здогадувався, що буде щось подібне, тому від самого початку взяв пульт телевізору під свій контроль, про що вже була мова.
     Бабуся якийсь час дивилася мовчки, потім зазвичай завела тему:
     — Как хорошо, что сидим при свете, Россия помогла с углём для электростанций, прислала целые эшелоны.
     — Прям таки благодєтєлі! Кілька тижнів тримали на кордоні ешелони з вугіллям, й коли Яценюк вирубив світло в Криму, нічого іншого не залишалося, прислали.
     — Не платили, поэтому и не давали.
     — Хай спершу заплатять за Крим і за все, що там награбували! — я відчув, що починаю кричати. — За заводи на Донбасі, які вони ешелонами вивозили в Росію. Й узагалі, за все, що вони в нас натворили. Чого ви вічно на боці Росії, Ніна Миколаївна, ви ж усе життя прожили в Україні?! Наші, видно, заплатили за вугілля, — сказав я вже примиреніше. — Дали б вони вугілля, якби не заплатили…
     Далі вже сиділи тихо й не розмовляли.
     Дивилися Вечірній квартал на 1+1. В принципі, непогано, місцями навіть чудово, тільки забагато Януновича. Я вже забув, хто це такий, але Зеленський з компанією пам’ятає. Може, позалишалися сцени з минулих новорічних кварталів, може, януковичами проплачено було на рік наперед, й тепер кварталівці змушені відробляти. Бо вже надто він гарний, Янукович, такой сєбє донєцкий парєнь, вродє би простой, но с хітрєцой, — залишає в дурнях Путіна, Юлю, Кличка, Ляшка й усіх інших. А це зворушене вибачення кварталівців перед Януковичем за те, що насміхалися з нього протягом року?..
     Я майже не вмикаю телевізор, переважно новини, — й коли на свята потрапляю в затхле й чіпке драговиння розважальних програм, й не розумію, буває, які зараз часи й ув якій країні живу. Жарти, пісні, фільми, — все з російським присмаком, навіть якщо мається на увазі Україна. Вот Штилиц, русский шпион в єссесовском костюмє і с красними звьоздамі на сапагах, и Мюллер, такой же рускій шпіон, разговори разговарівают в стілє 17 Мгновений, вот входят вєсьолиє совєтскіє солдати і дєлают інвертарізацію в кабінєтє, — можливо, воно й смішно, але підсвідомо й собі доводиться викручувати мізки й робити вигляд, що зараз нема війни й Україна не поставлена на межу виживання як держава.
     Що тільки новорічне звернення Порошенка й нічний концерт Океану Ельзи. Дружина дивилася-дивилася й так і заснула щаслива.

Додати коментар