Author Archives: Павло Васянович

Снігова гірка на городі

     Життя прискорюється. Зими змінюються зимами, — була сніжна зима, коли валилися дерева й сніг лежав до початку квітня. Перед тим була зима морозна, коли за двадцять трималося впродовж кількох тижнів й п’ятнадцять сприймалися як відлига. Була «революційна» позаминула зима, коли спершу ледь-ледь припорошило снігом, а потім понуро чорніли й танули снігові барикади, й побоїща 18-20 лютого виглядали аж наче весною… 
     А минула зима, «воєнна», видалася в цілому теплою, й слава Богу. У лютому якось вдарив мороз і випав сніг, — й захотілося втримати, що мали. На городі спорудив снігову гірку й кілька днів поливав водою.
     Разів три-чотири діти каталися з неї, — вхопили від зими трохи й свого.

Вечори на хуторі біля Рубежівки

rizdvo3     Пам’ятаю, як якось у «Київській правді», зразу після Нового року, дали мені завдання з’їздити й щось написати про Різдво. У той час я був швидким на підйом — сів на електричку, доїхав до Ворзеля, а там дістався до Рубежівки, й далі — пішки до хутора за селом.  Уже сутеніло, падав легкий сніг, обабіч дороги бовваніли замерлі на морозі деревця яблуньки, над головою темніли дроти електромережі, під ногами рипів сніг… — я був щасливим.
     Озираючись назад, я часто жалкую про те, що повною мірою не взяв усього, що пропонувало життя. Хотілося жити з більшою амплітудою.
     Але й того, що було, немало. Continue reading

Перед телевізором на Новий рік

Вечірній квартал     Новий рік проминув спокійно й тихо, якщо не брати до уваги психологічну боротьбу з бабусею за пульт телевізора. На вулиці не було звичної канонади салютів і феєрверків. Напевне, чим гучнішим видався минулий рік, тим тихіше святкування наступного.
     Так наче люди втомилися від стрілянини, нехай-би в новинах.
     У фейсбуківсько-твіттерянському середовищі головна тема — новорічний ефір на Інтері з кобзонами й такими іншими газмановими. Я й не знаю, про що річ, я Інтер ігнорую. В принципі, здогадувався, що буде щось подібне, тому від самого початку взяв пульт телевізору під свій контроль, про що вже була мова. Continue reading

Зимові спогади про літо

озеро-3     Що хочеться згадати про минулий рік?
     Чимало чого було... — але в першу чергу чомусь пригадується, як з дітьми на велосипедах їздили в Ворзель на озеро.
      У липні-серпні було тривожно й непевно. Але літо минало, а діти так і не побували на морі, тож я подбав про те, щоби хоч на озеро поїздити. Ну й поїздили. Спершу разів з п’ять з дочкою, потім двічі з дружиною й дочкою, потім разів зо три з сином, ну й потім з дружиною, дочкою й сином, — одне слово, кому-кому, а мені відпустка трапилася. Прям таки курорт. Не війна. Continue reading

Живлення моєї батареї

барея-2     Почуваю себе ноутбуком, у якому вийшов заряд батареї.
     Зробив першу частину роману  «Телеграма», зачепився за другу, — й сьогодні зранку моя операційна система в примусовому порядку перевела мене в сплячий режим.
     Ну, не такий уже й «сплячий», — ходжу прибираю в прибудові, розтоплюю пічку, слухаю музику... Сходив у магазин, купив мішок гіпсової замазки. Треба вже якось ремонт у будинку... доводити до кінця... потроху...
     Моє комп’ютерне залізо вже не так справно працює, як раніше, — процесор перегрівається й дає збої, оперативна пам’ять зависає час від часу, — хард-диск, перевантажений усіляким непотребом, лунко клацає, — а монітор уже не такий яскравий і виразний, як раніше. Continue reading

Про достовірність аналітики, яку подають на стіл президенту Путіну

Праапор на вежі в АП     Напевне, Путін пишається операцією в Іловайську й тим, що він, колишній ґебіст-оперативник (а колишніх ґебістів, як відомо, не буває), забезпечив виконання однієї з її ключових ланок.
     Першими ланками було втягування українських військових частин (перш за все добровольчих батальйонів) в Іловайськ і втримування їх там. Ці ланки були здійснені агентами ФСБ в Генштабі української армії й на різних рівнях командування. Continue reading

Дежа-вю

An anti-government protester looks on as smoke from a fire rises above Independence Square in central Kiev     Усе повторюється.
     Як не за обставинами й масштабами, так по духу.
     Тонка й довга «кишка» вздовж кордону з Росією, в яку в липні були введені українські війська, нагадала «коридор» — вулицю Інститутську, Кріпосний провулок і Маріїнський парк, — куди вранці 18 лютого спрямувалися десятки тисяч майданівців.
     Й тоді, й тепер було одне відчуття — це пастка.
     Не можна так розтягувати власні сили, не можна їх відривати від баз. З обох боків — вздовж кордону з Росією й по Інститутській — зосереджувався ворог, його сили переважали й ув будь-який момент могли перекрити «коридор».
     Так, власне, й сталося. Continue reading

Життя з вужем (Панкратович-2)

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Зайшов у прибудову, де в мене робоче місце, так би мовити, кабінет, — й бачу: через мереживний фільтр, понавтиканий вилками живлення комп’ютера, монітора й такого іншого залізяччя, граційно переповзає вуж.
     Я завмер на порозі. Маленький такий вужик, як черв’як, — характерні дві жовті плями на голові.
     Він заповз за тумбочку.
     Я перевів подих. Дожився. В кімнаті під ногами змії повзають. Відтак розвернувся й пішов у будинок за дружиною. З вужами в неї якось краще виходить. Вона їх не боїться, фотографує й навіть на руки бере. Continue reading

Клінічна смерть динозавра

Катя і динозавр     З літа втримувалася тепла й суха погода, — й настала неділя й ми поїхали на велосипедах в ліс. Навідалися до свого місця під пагорбами — з огнищем й посірілим від дощів і спеки дощатим столом.
     Дружина розклала на столі свою бісерну роботу, а ми з дітьми гралися в динозавра.
     Це я знайшов був серед завалів дисків, які колись старанно записувалися, а зараз припадали пилом у ящику, «Прогулянки з динозаврами». На диску були й інші фільми, зокрема, про первісних людей, — й між епохами, розділеними мільйонами років, часу минало на кілька хвилин титрів.
     Й дітям видавалося цілком природнім, що на динозаврів можна полювати з луком і стрілами. Й що вони помирають, коли падає комета, але трохи не всерйоз — за мільйон-другий років життя на планеті поновлюється. Continue reading

Сектор «D»

Колона     На початку липня натрапив на Ютубі на відео з величезною колоною української армії, що рухалася з Маріуполя на північний схід.
     Знімали з автомобіля, який обганяв колону на шосе, — з сутінок виринали бетеери й беемпе, за ними якісь вантажівки, й знову беемпе, — на броні сиділи бійці в камуфляжі й майоріли на антенах українські прапори.
     Один з бійців глянув в камеру, — й вирізнилися дві темні плями очей під каскою.
Той, хто знімав, був, як з усього видно, з середовища ватного — матюкався й улюлюкав. Однак відчувалася й певна повага до сили: «Ещё, и ещё, о-ху-еть…»
     А мені стало тужно. Наче на забій везли. Continue reading

Тривожний літній день

день-3     Під яблунею на травичці кожен займався своїм.
     Дружина плела червоні з чорним гумки для волосся, син складав з конструктора космічні свої апарати, дочка бігала до басейну купатися.
     Я сидів перед монітором й дивився в нього.
     Тим часом павук плів павутину — від верху голки, яку дружина встромила в подушечку, — й до краю етюдника. Потім сховався за подушечкою й став чекати на поживу. Continue reading