Діти й лисапета

       Старезний крутий татків велик...  — три швидкості й чотири передачі. Натиснути на педаль і ще нат-тиснути, міцно вчепившись у кермо, — й нехай вітер дме в обличчя й будинки, прискорюючись, проносяться збоку й залишаються посаду чужі велисопеди, на яких завмерли здивовані й захоплені діти, й не такий уже й крутий Рома на своєму спортивному вели... велоса... велосипеді.
     — Та-ак,  — тільки тільки й зможе сказати він. — Це круто.
     Й сусідські дівчата будуть дивитися великими очима.
     Та не озиратися й не зважати ні на що, загальмувати на асфальті, щоб завищали шини й заднє колесо повело в бік, — вправно й точно ви-вер-ну-ти на повороті й понестися вперед!..
     Й трохи далі пове-е-ернути на гру-ру-ру-рунтівку, перемикнути передачу, здола... здолати підйом, зупинитися нагорі й нарешті озирнутися.
     Як лисапета?
     Круто? 


2 thoughts on “Діти й лисапета

  1. Місько

    Дякую за допис. Дитинство як перед очима стало...

    Reply
    1. Павло Васянович Post author

      Дякую. Заходьте ще в гості :).

      Reply

Додати коментар