Дежа-вю

An anti-government protester looks on as smoke from a fire rises above Independence Square in central Kiev     Усе повторюється.
     Як не за обставинами й масштабами, так по духу.
     Тонка й довга «кишка» вздовж кордону з Росією, в яку в липні були введені українські війська, нагадала «коридор» — вулицю Інститутську, Кріпосний провулок і Маріїнський парк, — куди вранці 18 лютого спрямувалися десятки тисяч майданівців.
     Й тоді, й тепер було одне відчуття — це пастка.
     Не можна так розтягувати власні сили, не можна їх відривати від баз. З обох боків — вздовж кордону з Росією й по Інститутській — зосереджувався ворог, його сили переважали й ув будь-який момент могли перекрити «коридор».
     Так, власне, й сталося. Продовження

Опубліковано в категорії: Війна, Майдан, Політика | Прокоментуй!

Життя з вужем (Панкратович-2)

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Зайшов у прибудову, де в мене робоче місце, так би мовити, кабінет, — й бачу: через мереживний фільтр, понавтиканий вилками живлення комп’ютера, монітора й такого іншого залізяччя, граційно переповзає вуж.
     Я завмер на порозі. Маленький такий вужик, як черв’як, — характерні дві жовті плями на голові.
     Він заповз за тумбочку.
     Я перевів подих. Дожився. В кімнаті під ногами змії повзають. Відтак розвернувся й пішов у будинок за дружиною. З вужами в неї якось краще виходить. Вона їх не боїться, фотографує й навіть на руки бере. Продовження

Опубліковано в категорії: Життя, Особисте, Тварини | Позначки: , , | Прокоментуй!

Клінічна смерть динозавра

Катя і динозавр     З літа втримувалася тепла й суха погода, — й настала неділя й ми поїхали на велосипедах в ліс. Навідалися до свого місця під пагорбами — з огнищем й посірілим від дощів і спеки дощатим столом.
     Дружина розклала на столі свою бісерну роботу, а ми з дітьми гралися в динозавра.
     Це я знайшов був серед завалів дисків, які колись старанно записувалися, а зараз припадали пилом у ящику, «Прогулянки з динозаврами». На диску були й інші фільми, зокрема, про первісних людей, — й між епохами, розділеними мільйонами років, часу минало на кілька хвилин титрів.
     Й дітям видавалося цілком природнім, що на динозаврів можна полювати з луком і стрілами. Й що вони помирають, коли падає комета, але трохи не всерйоз — за мільйон-другий років життя на планеті відроджується. Продовження

Опубліковано в категорії: Життя, Сім'я | Позначки: , , | Прокоментуй!

Сектор «D»

Колона     На початку липня натрапив на Ютубі на відео з величезною колоною української армії, що рухалася з Маріуполя на північний схід.
     Знімали з автомобіля, який обганяв колону на шосе, — з сутінок виринали бетеери й беемпе, за ними якісь вантажівки, й знову беемпе, — на броні сиділи бійці в камуфляжі й майоріли на антенах українські прапори.
     Один з бійців глянув в камеру, — й вирізнилися дві темні плями очей під каскою.
Той, хто знімав, був, як з усього видно, з середовища ватного — матюкався й улюлюкав. Однак відчувалася й певна повага до сили: «Ещё, и ещё, о-ху-еть…»
     А мені стало тужно. Наче на забій везли. Продовження

Опубліковано в категорії: Війна | Прокоментуй!

Тривожний літній день

день-3     Під яблунею на травичці кожен займався своїм.
     Дружина плела червоні з чорним гумки для волосся, син складав з конструктора космічні свої апарати, дочка бігала до басейну купатися.
     Я сидів перед монітором й дивився в нього.
     Тим часом павук плів павутину — від верху голки, яку дружина встромила в подушечку, — й до краю етюдника. Потім сховався за подушечкою й став чекати на поживу. Продовження

Опубліковано в категорії: Особисте, Сім'я, Тварини | Позначки: , , , , | Прокоментуй!

Голос трави

ромашки-2     Стрекотіння колес велосипеда й жорстке сонце за деревами збоку, — й видовжені рухливі тіні на сірому тлі асфальта. Широка й пряма смуги дороги, що поволі звуджується й зникає за поворо-том, — пригальмувати, — й ув темний розрив між деревами — по-вер-нути, — й, учепившись руками в кермо, спрямуватися в прохолодно-темну глибину.
     Дони-и-изу й догори-и, там канавка, — тримайся! — й по горба-ба-баках… по траві… — й вирулити на колію.
     Й прямо.
     Й перевести подих, відчуваючи погідливо-гумове ручок й непоступливо-стальне керма, — й помірним р-рипом натискувати й натискувати на педалі. Продовження

Опубліковано в категорії: Життя, Природа | Позначки: , , , | 5 коментарів

Небо над Слов’янськом

Слов’янськ     Як я довідався недавно, автор вірша «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю...» Михайло Петренко народився в Слов’янську. Ми мало що знаємо про життя поета, й невідомо, коли саме й де він написав свого знаменитого вірша, але видається, що в момент творчого піднесення, — в якому б місці він не перебував, — поет уявляв собі блакитне небо дитинства, небо Слов’янська, в яке й хотілося йому злетіти, як соколу. Продовження

Опубліковано в категорії: Історія, Політика | Позначки: | Прокоментуй!

Колись давно в Луганську

 Луганськ-3    Колись давно, після третього курсу факультету журналістики, понесло мене на практику в Луганськ, тоді ще Ворошиловград, в обласну газету «Молодогвардієць». То був гарний час, і практика виявилася вдалою — сам Степан Павлович Колесник, який вів нашу групу, поставив за неї «відмінно».
     На два місяці я був залишений на самого себе — без родичів і друзів з їх настановами, як жити. Грошей хронічно не вистачало, але в усьому іншому все було чудово. Не так я вже й гуляв, як можна подумати, — але дихалося вільно. Продовження

Опубліковано в категорії: Мова, Особисте | Позначки: , | 2 коментарі

Мурашник у траві

мурашник-2     Уже який день під вечір збираються хмари й починається гроза, — блискає й гримить усю ніч, й лякаються серед сну діти, — а наранок над волого-темним асфальтом сяє сонце.
     У перервах між грозами підгорнув картоплю й узявся косити траву.
     Трава була густою й повносилою, й вологою знизу, — здавалося, на клаптику землі під яблунею, поки дощило, сформувався незайманий світ, — але що вдієш? — доводилося нищити його. Продовження

Опубліковано в категорії: Життя, Особисте, Тварини | Позначки: , , , | Прокоментуй!

Блок-пост на Варшавській трасі

     На повороті з Окружної на Житомирську трасу жіночка продає синьо-жовті прапорці. Стоїть на розподільчій смузі, — і, як тільки машини зупиняються на червоному світлі, підходить до кожної й пропонує. Виглядає цілком пристойно, не як жебраки чи цигани, які частенько промишляють таким чином, — спина випрямлена, погляд вимогливий.
     З широкого бігборда кандидат у Президенти Олег Ляшко в оточенні спецназівців запевнює, що України не віддасть нікому.
     Отака війна. Продовження

Опубліковано в категорії: Політика | Позначки: , | Прокоментуй!

Гроза на початку травня

бджоли-11     На сьогодні в Києві й області оголошено штормове поперед-ження. Очікуються грози й шквали вітру.
     А поки на галявині під яблунею затишно й тепло. В очі світить сонце. З-від трави, яку я покосив кілька днів тому, визирають життєво-вперті квітки кульбаби. Згори до трави звисає яблунева гілка, всіяна білим цвітом, — й серед цвіту гудуть невпинні бджоли.
Продовження

Опубліковано в категорії: Природа, Тварини, Фото | Позначки: , , | 1 коментар

Ще раз про бісерні яйця до Великодня

яйця-з     Минулого року я вже писав про захоплення дружини бісероплетінням, зокрема, про яйця з бісера, які вона плете до Великодня. Сьогодні репрезентую її нові роботи й надаю слово їй особисто:

Ну, вірніше було б сказати не «роботи», а робота, одна. Бо на інші яйця не було в мене вже ні часу, ні натхнення попри те, що в планах було сплести три гарних, з п'яти, з весняними квітками (два з них були зроблені ще в минулому році, а в цьому я спромоглася лише на одне. Зате воно — з чеського бісеру!) та одне, а-ля вишиванка, на подарунок.
Продовження

Опубліковано в категорії: Дружина | Позначки: , | 3 коментарі