На Андріївському узвозі

 Узвіз1    Знайомий художник попросив постояти на Узвозі. Його реалізатор пошкодив ногу — тріщина, чи підвернув, — а, може, захотів перепочити трохи, все одно продажу майже нема по причині революції.
     Я погодився.
     Звичайно, сидіти вдома за комп’ютером, щось писати, час від часу навідуватися на Майдан й перейматися долею України — справа добра, але треба якось заробляти гроші. Колись я вже продавав був картини на Андріївському узвозі, й досить успішно. Там же познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Але настав момент, коли належало вирішити, ким себе хочу бачити в майбутньому — реалізатором картин чи письменником.
     Та, як мовиться, ніколи не кажи «ніколи». Продовження

Опубліковано в категорії: Майдан, Особисте | Позначки: , , | 1 коментар

День гідності

День гідності11     В потягу метро, як тільки двері розкривалися на зупинках, лунав голос:
    — Слава Україні!
    Голос був хлопчачим, трохи розв’язним. Я міг би й сказати «п’яним», якби не знав, що на Майдані з цим ділом суворо. Пам’ятаю, як до чоловіка, що сидів на парапеті підземного переходу з банкою пива, подійшли двоє: «Не пий, козльонком станеш!» — той налякався, що ледь банку не випустив. Це так, до слова.
     Юнак, що кричав, їхав десь у передніх вагонах. Кожного разу «Сла-ава Україні!» розносилося в гранітному просторові перонів і поширювалося в вагонах. Вічно втомлені жінки на м’яких сидіннях навпроти морщилися.
     На Майдані я гучно відповів би: «Героям слова!» — але зараз стало ніяково.
     Немов-би сам розшарувався в добропорядній і байдужій масі людей, що звично наповнює вагони метро й переходи між станціями, — й немов-би став невід’ємною її частинкою.
     Я їхав на «День гідності» трохи з запізненням. Вирішив пропустити початок мітингу, бо дійняли вже промови.  Продовження

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: , , , | Прокоментуй!

Ранок 11-го грудня

Майдан8     На тротуарі Хрещатика перед барикадою з боку Європейської площі зупинилася «швидка». З передніх дверей прудко вискочив молодий лікар, відкрив розсувні дверцята й допоміг вибратися й стати на землю юнакові в червоній касці поверх шапки. Той морщився від болю й дуже шкутильгав. Його вигляд говорив за нього: він з Майдану, був побитий «Беркутом», потрапив у «швидку» й зараз повернувся назад.
     Юнак пошкутильгав до своєї барикади, як лікар його наздогнав, став щось говорити, потім узяв під руку й повів уперед.
     А довкруг кипіла робота. Продовження

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: , , | Прокоментуй!

Прощавай, Ленін!

Ленін1     Коли потужна людська ріка 1 грудня омивала ріг бульвару Шевченка й Хрещатика, гранітний Ленін здіймався над нею, наче скеля над бурхливими водами. Й байдуже було кам’яному вождю, що кричать на нього: «Ідол!» й дружно «у-у-укають», він стояв тут роками й показував пальцем туди, куди треба, — й, здавалося, стоятиме вічно.
     Уже й такої держави, як Радянський Союз, давно вже нема, й ідейних комуністів майже не залишилося, — а брила незворушно здіймається над водою, й давньоруська струга під назвою «Україна» міцно прив’язана до неї мотузкою. 
     Та зараз впала.
     Я стояв на тротуарі біля підземного переходу й дивився на порожній темно-вишневий циліндричний постамент, і до кінця ще не вірив, що це є насправді, — з неба падав легкий сніг, під ногами чавкала брудна снігова каша. Люди оминали мене, пропадали в темряві підземного переходу й виринали звідти на світло. Продовження

Опубліковано в категорії: Вибрана політика, Майдан, Політика | Позначки: , , , | 2 коментарі

Майдан під снігом: тривожне очікування

Майдан1     Не знаю, що буде завтра, через тиждень, через рік, — можливо, Хрещатик знову стане фешенебельною центральною вулицею європейської (чи євроазійської) столиці з вічно заклопотаними й байдужими перехожими, які біжать туди-сюди по широких тротуарах у своїх справах. А на гранітних парапетах Майдану Незалежності (якщо збережеться ця назва, а не буде, приміром, «Площадь Вассоєдінєнія»)  — а на парапетах милуватимуться одне одним парочки закоханих.
     А сьогодні я побачив  їх такими — під снігом, що падав і танув під ногами, в сірих постапокаліптичних тонах наметів, в молитвному хорі, що лунав з трибуни, й очах хлопчика, який вартував на барикаді прямо навпроти Головпоштампу, в очікуванні наближення «Беркуту».     Продовження

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: , , | Прокоментуй!

Громада

5     Якось в юності повертався електричкою додому. В тамбурі кілька гопників грабували й били підпилого пасажира. Це продовжувалося хвилин десять, може, більше... — всі стиха перемовлялися між собою, позирали на прямокутні темні віконця висувних дверей, де тільки мелькотіли руки-ноги, й долинали крики про допомогу.
     Зрештою, якась жінка скочила на ноги, повернулася обличчям до вагону й вигукнула:
     — Тут є мужики?!
     На якусь мить в вагоні запанувала тиша, потім хтось із чоловіків підвівся, за ним другий, третій... Зрештою, майже всі чоловіки в вагоні стали на ноги й вийшли в прохід між сидіннями. Роль лідера на себе взяв, пам’ятаю, літній чоловік у коричневій шкіряній куртці. Видно, майстер з авіазаводу, що повертався після зміни додому.
     У проході довго не затримувалися, відкрили двері тамбуру й швидко навели там порядок. Продовження

Опубліковано в категорії: Вибрана політика, Майдан, Політика | Позначки: , , | 2 коментарі

Український Майдан

УМ     У метро, яким я їхав на Майдан, перемогла українська мова.
     Напівпорожній і зазвичай напівсонний, як для недільного ранку, вагон ураз сповнився блиском очей й щебетанням молоді.
     — На наступній виходите? — невимушено спитала дівчина в одного з трьох похмурих молодиків, які стояли біля дверей.
     Не знаю, хто вони й звідки, але саме так, як описують, виглядають «тітушки».
     — На «насту-упній», —  процідив один з молодиків чи то з викликом, чи з подивуванням, а, може, й зніяковіло. — Нєт, нє вихожу.
     Але посунувся трохи вбік, і юна зграйка випорхнула на перон станції «Університет», а за нею — ще з десяток-півтора пасажирів, у тому числі й я.
     Напевне, зупинилися два поїзди, тому що перон одразу ж наповнився людьми. Наче одним рухом відкрили заслінку, й з усіх отворів, що рядами розташувалися з обох боків між важкими гранітними колонами, нестримно спрямувалися люди, — з одного боку долинуло: «Банду геть!» — й сірий, звично байдужий натовп став Майданом. Продовження

Опубліковано в категорії: Вибрана політика, Майдан, Політика | Позначки: , , , | Прокоментуй!

Жевринка

Майдан 4     По Хрещатику періщив дощ. Широчезна з поворотом вулиця, в неділю дощенту заповнена людьми, зараз була порожньою. Здалося, краплі води, що невпинно падали з неба, начисто загасили й змили з асфальту запал вчорашнього дня.
     Оминаючи калюжі й парасольки поодиноких перехожих, дістався до Майдану Незалежності. Одразу ж натрапив на огорожу, яка по периметру оточувала частину площі з правого боку. За пошарпаними металевими секціями з інтервалом у кілька метрів бовваніли міліціонери в накидках від дощу й понуро дивилися на світ з-під темних мокрих капюшонів. Прям таки рейдери прихопили шматок землі. З куцою металевою ялинкою. Продовження

Опубліковано в категорії: Політика | Позначки: , , , | Прокоментуй!

Лігво

Пічка2    Наводив порядок у прибудові, де в мене робоче місце. Протер від пилу теки з рукописами. Перебрав книжки й поскладав їх по-новому в шафі. Паростки золотого вуса, що вже кілька місяців скніли в банках, пересадив у горщики й влаштував на підвіконні.
     Узявся розпалювати вогонь у печі. Горіхові гілки шипіли й ніяк не хотіли займалися. В хід пішли десятка з два аркушів рукописів з однієї з тек.
     Т-те!
     Я вам не Гоголь. У мене все, що треба, — на хард-диску. Продовження

Опубліковано в категорії: Особисте | Позначки: , , , | 4 коментарі

Як пришити кобилі хвоста

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Що не кажіть, а хвіст для кобили — річ надзвичайно важлива. Особливо, якщо кобила з бісера. Не так пришиєш — уся робота нанівець. Під хвіст чорному коту Марсі. Й кобила образиться. У новому році удачі не принесе.
     Своїх же бісерних коней дружина для того й робить — щоб приносили удачу. Нагадаю, що кінь — символ наступного року.
     Дружина переважно сама розробляє схеми, по яких плете іграшки з бісера. Надихнуть кілька фоток з інтернету, з’явиться парочка ідей, — і процес, як мовиться, пішов. Тут головне — всіляк сприяти його, процесові, успішній ході. Атмосферу створити й таке інше.
     В останній час, каже дружина, особливо гарно їй працюється в лісі, на облюбованому нашому місці під пагорбами. Енгергетика, каже, там сильна.
     А чого б їй слабкою бути?.. Продовження

Опубліковано в категорії: Історія, Дружина | Позначки: , , , , , | 2 коментарі

В осінньому лісі — 3

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Продовження

Опубліковано в категорії: Природа, Фото | Позначки: , , , , , | Прокоментуй!

В осінньому лісі — 2

Осінь19
Продовження

Опубліковано в категорії: Природа, Фото | Позначки: , , , , , | Прокоментуй!