В осінньому лісі

OLYMPUS DIGITAL CAMERAДобірка світлин,
зроблених під час осінніх велосипедних прогулянок  
до лісу всією сім’єю.
 
      
Продовження

Опубліковано в категорії: Природа, Фото | Позначки: , , , , , | 3 коментарі

Катрусине багатство

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Пішли з дочкою прогулятися, хотів їй купити в кіоску цукерку, та виявив, що не взяв з собою грошей.
    Не вертатися ж тепер додому...
     — А в мене мене є гроші, — сказала Катя й дістала з сумочки гаманець, який сплела їй з бісеру мама, відкрила блискавку й маленькими тонкими пальчиками дістала кілька охайно складених купюр.
     Порахував: чотирнадцять гривень. Так ми багаті! Вистачить і на «Лімбо» й на лимонад.
     — Я тобі поверну з процентами, — кажу.
     Уже звикаю до того, що в дітей потроху заводяться гроші. То на день народження подарують, то хтось з родичів приїде в гості й підкине гривню-другу. Мене зворушує, як мала ставиться до своїх грошей. Не розкидає й не губить, але й не труситься за ними. Завжди в курсі, скільки в неї грошей, де вони знаходяться, й коли треба пускає в діло. Продовження

Опубліковано в категорії: Діти | Позначки: , , | 3 коментарі

Час мухоморів

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Проминули дощі й ліс заполонили мухомори. Куди не ткнись — повсюди червоні в крапинку кружальця шапинок, більші й менші.
     Деякі з мухоморів лежать на землі з вивернутою шиєю, виставивши догори вже байдужі помертвіло-бліді пластинки. Напевне, якийсь грибник, одчаївшись знайти білого гриба чи бодай польського, копав ногами беззахисні червонуваті тільця зі спідничками на тоненьких ніжках.
     Та не такі вже мухомори й беззахисні. На зміну полеглим стають десятки повносилих молодих грибів. Чіпко тримаються мухомори за свою землю, й глибоко їм байдуже, вважають люди їх гарними грибами, чи якими. Продовження

Опубліковано в категорії: Історія, Природа | Позначки: , , , | 3 коментарі

Лісовий цуцик

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     У перерві між дощами ризикнули навідатися до лісу.
     О-обминаючи калюжі й дол-ла… й дол-л-лаючи багнюку на дорозі, дісталися на велосипедах до розвилки доріг, одна з яких вела до лісника.
     Там на нас чекав цуцик.
     Гарненький дворовий песик, невизначено-тер’єрної породи. Досить крупний, годований. Як тільки ми наблизилися, замахав хвостом, став радісно стрибати, наче перед господарями, й зазирати ув вічі.
     Ми вже не вперше зустрічаємо тут собак. Зграя страшенно доброзичливих собацюр загрозливих розмірів і вигляду, які жили, видно, при лісникові, промишляла тим, що зустрічала й проводжала грибників й інших охочих подихати свіжим лісовим повітрям. Напевне, собаки якось були виявили, що люди стають дуже чуйними й погідливими, якщо перестріти їх в глухому місці, — й останнього бутерброда не пошкодують! Продовження

Опубліковано в категорії: Тварини | Позначки: , , , | 6 коментарів

Вуж Панкратович

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Вийшов надвечір на вулицю, дивлюся — на доріжці змія. Ну, не так, щоб змія — вуж. Маленький вужик. 
     Однак манери мав характерно зміїні — складувався в кільця, загрозливо здіймав голову й різко кидався вбік. Повзав перед нами, вихиляюючись кільцями, — точно, як грімуча змія біля якогось ранчо в Арізоні. Показував, що по духу й по крові він — змія, а не якийсь там «вужик», якого можна покласти в кишеню й дівчат лякати.
     Один з його, напевне, предків — вуж Панкрат — кілька років тому ледь не довів мене до інфаркту. Я прибирав у кімнаті, відсунув диван, щоб підмести, без задньої думки припідняв килим, — дивлюся, під трубою сіре веретенце. Ну, думаю, котик накакав. Я за віника, а воно голівку підняло та як засичить на мене... Згадаю — мороз по шкірі. Якось тоді його (переважно дружина, я позаду тримався) зловили в банку, віднесли на вулицю й залишили в малині... А через кілька днів знову побачив його в траві на городі. Граційно заповз на валун, голову підняв й засичав на мене. Я тобі, мовляв, покажу «котячі какашки»! Продовження

Опубліковано в категорії: Дружина, Тварини | Позначки: , , | 7 коментарів

Четвертий Мироцький став

OLYMPUS DIGITAL CAMERA    Зарядили прохолодні дощі, й на ставок під Мироцьким, принаймні в цьому сезоні, ми вже не поїдемо. Прощавайте заздренні жаби й понурий старий вуж!.. Ми вас поки не турбуватимемо.
     Цей став, який називають Четвертим Мироцьким, я знаю з дитинства, та довгий час не було до нього діла.
     А зараз випало перейнятися прадавньою історією й краєзнавством.
     З якогось моменту цікавими й незвіданими мені стали видаватися не Давня Греція й Рим, вивчені вздовж і впоперек, не Ієрусалим, який уже кілька тисяч років пишається своєю обраністю, й не цивілізація ацтеків і майя, яка зайшла в своєму розвиткові в тупик і була зметена з поверхні цієї планети вищими силами, що нею опікуються, — а народ, серед якого живу, й земля під ногами.  Продовження

Опубліковано в категорії: Історія, Сім'я | Позначки: , , , | 2 коментарі

Сімейне вогнище

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Навідалися до свого роздоріжжя в лісі, — сосни на місці, а чорного дятла не чутно. Вже не доносяться його пронизливі й трагічні крики, — й від того на душі не весело, а навпаки — якось порожньо й сумно.
     За прадавніми горбами влаштували привал.
     Хтось колись привіз сюди збитий з дошок стіл і лавочку. Дошки потемніли, струлявіли, проросли лишайником. Поруч залишилося огнище, зараз холодне й вологе, — з кількома колодами довкруг.
     Наламав яглиці й тоненьких гілок. Багаття диміло-диміло й прорвалося полум’ям.
     Звідкись з-за сосен доносилися крики ворона. Й ще далі, з гущини лісу, — щось знайоме... пронизливе... — невже чорний дятел? Перелетів кудись туди — від людей подалі.
     Повертайся. Продовження

Опубліковано в категорії: Сім'я | Позначки: , , , , | 2 коментарі

Богомол, дослідник і воїн

OLYMPUS DIGITAL CAMERA     Богомол сидів на стежці й великими розкосими очима іншопланенина вивчав світ, що його оточував. Невідомо, звідки він прилетів, — напевно, на струменях гарячого вітру прибув з тих країв, де серед пурпурового неба пломеніє над пустелею й голими скелями кошлате сонце.
     А зараз він сидів на задніх лапках перед калюжею на стежці серед поля й дивився на темну воду. Обабіч стежки росла трава, неподалік здіймалися в ясно-синє небо крони сосен. Довкруг стрекотали коники-стрибунці, й насторожені бабки підлітали й завмирали в повітрі, змахуючи прозорими крильцями, — й далі на стежці маленькі й невпинні мурахи примірялися напасти на збайдужілу до життя яскраво-червону личинку. Раз по раз стрежку перебігали прудкі сірі ящірки.
     Крім допитливих великих очей малися в богомола ще й блискавично-швидкі передні лапи, — й він готовим був до бою. Продовження

Опубліковано в категорії: Тварини | Позначки: , , | 1 коментар

Дорога в «Древлянские страны»

10     Нещодавно в книзі Л. Похилевича «Сказания о населённых местностях Киевской губернии», що була видана в 1864 році, я прочитав таке: «Древняя дорога из Киева в Искорость и Овруч шла на Беличи, пересекала Ирпень в нынешней Романовке, потом на Рубежовку, Козинцы, Бабку, Новую Греблю, близ Дружни и Загалец к Макалевичам на Тетереве. Неисследованно, как в древности именовались эти местности, но нельзя сомневаться, что здесь именно проходила дорога в Древлянские страны. В глухих лесах бесчисленное множество объездов, проложенных для избежания песчаных и болотистых мест, по местам широкие и продолговатые полянки, признаки по местах древних жилищ, глубокие рытвины, колесами произведённые, а при пересечении рек и ручьёв древние плотины или гребли, могилы близ этой линии, всё это утверждает о давности этого пути...» (стор. 79).
     Як мені відомо, давня дорога з Києва на захід, в землі древлян і дулібів, йшла через Гостомель, Бородянку, й далі через Качали до Мирчі, де на березі річки Таль і нині збереглися вали древнього городища. Можливо, дорога через Гостомель була прокладена пізніше, у великокнязівські часи, прадавній же шлях існував з-від славних віків Траянових і Змієвих валів. Продовження

Опубліковано в категорії: Історія | Позначки: , , | Прокоментуй!

Немішаївський ставок

став 1     Коли по розпеченому асфальту «варшавки» між Немішаєвим і Микуличами несешся спершу донизу, а потім злітаєш догори, ставок у долині виникає на мить, як фото в слайд-шоу, — вирізняється дзеркалом води й вигином берега, над яким нависають крони дерев, — і зникає.
     Усе життя — слайд-шоу.
     Кудись несешся в автомобілі, визираючи через віконця очей, — серед безперервної вервечки картинок, облич, подій, думок… — які виринають звідкись, вирізняються на мить і розшаровуються… поступаючись новим картинкам… обличчям…
     Й хочеться інколи втримати якусь світлину, зупинити й розгорнути на всі кілька тисяч пікселів. Продовження

Опубліковано в категорії: Природа, Селище | Позначки: , , , | 4 коментарі

Павук і колорадський жук

павук і колорад 1     Картопляне ботвиння на городі зачахло, й колорадські жуки розбрелися по довколишній території в надії натрапити хоча б на очистки чи якось баклажана. Понуро карабкаються по стіні будинку, де вона разом з прибудовою утворює глухий кут, добираються до стріхи й зриваються донизу, лунко вдаряючись об бетонну доріжку, — якийсь час лежать непорушно, потім починають ворушити лапками, перевертаються на спину й знову повзуть угору по стіні.
     Нема вже сил їх збирати й чавити, — просто споглядаю на титанічні їх зусилля, життєво-вперті й безглузді.
     До одного з жуків на стіні підлетіла оса. Трохи покрутилася біля нього — чи то нападала, чи просто цікавилася. Колорад відмахувався задньою лапкою, зрештою, не втримався й — луп-п! — упав на бетон.
     Іншого жука хапонув павук-хрестовик, який оселився під вікном. Продовження

Опубліковано в категорії: Тварини | Позначки: , , , , | 2 коментарі

Таємнича Мар’янівка

1     У дитинстві, коли ходили в ліс по ягоди, мама казала: «Не заходь далеко, в Мар’янівці опинишся!».
     Страхітливе й таємниче село знаходилося з іншого краю лісу кілометрів за десять, за хащами й болотами. Мама народилася в Дуброві, невеличкому селі на галявині лусу неподалік Козинець, й довколишні місця знала добре. Де росте суниця й чорниця, де гриби, де можна назбирати первоцвіту. Разом з родичами, пам’ятаю, ми їздили до лісового озера в урочищі Бабка, в якому вода була чистою й прохолодною й водилися в’юни, й далі до «кринички» за цілющою питною водою, — але так далеко, аж до самої Мар’янівки, не доїджали ніколи.
     Та й пізніше, коли виріс і став працювати кореспондентом обласної газети, поїздити по довкружній місцині довелося чимало, але до Мар’янівки так і не добрався.
     А тут повертався з велосипедної вилазки до Змієвого валу під Макаровим і зупинився на роздоріжжі.
     Наліво було на Гавронщину, направо на Колонщину. Продовження

Опубліковано в категорії: Історія, Особисте, Природа | Позначки: , , | 3 коментарі