Пам’яті жаби

жаба      На лісовій дорозі вирізняється рухлива барвисно-чорна пляма. Встигаємо вчасно загальмувати: це мухи, жуки-могильники й усіляка інша живність, яка зібралася на святковий банкет з приводу смерті жаби.
     Можливо, це останки того жабиська, яке повесні, як тільки зійшов сніг, ми виявили неподалік у піщаній ямі. Талі води промили в ямі стрімкі й прямовисні стіни, й не залишили жабі шансів на порятунок. Якби не трапилися ми й не простягнули гілочку.
     Однак природі не притаманне співчуття.
     Жила собі жаба й поживала, й винищила за свій короткий вік незлічену кількість комарів й усіляких інших комах.
     Чи думала вона про смисл життя? Чи милувалася природою, чи насолоджувалася співом птахів?.. Навряд. Вона й світ сприймала не таким, яким сприймаємо його ми. Не було в ньому пронизливо-блакитного неба, густих крон сосен, що поволі ходять туди-сюди в поштовхах вітру, не було озер талого снігу й лісових доріг. А було холодно чи тепло, волого чи сухо, голодно чи ситно. Був шорсткий пісок, волога трава й щось гаряче й сліпуче з неба. Були різні об’єкти довкруг і знання того, як треба себе поводити по відношенню до них. Були гаряче-червоні... поживні... — плями, — й був язик, спроможний до них дістатися. Й ще було щось велике й рухливе... загрозливе... — від чого належало сховатися, заритися лапками в пісок. І ще солодке стрекотіння... й манливий запах... — самиці чи самця.
     Це був жаб’ячий світ, який відрізнявся від світу людського, але був самодостатнім і насиченим... — і не нам, людям, судити, чи має він меншу цінність для Бога, чи більшу... — як і взагалі, чи має щось в очах Бога більшу цінність, чи меншу.
     Можливо, й наш, людський, світ з точки зору іншопланетян є обмеженим... примітивним... — можливо, й думки наші й бажання видаються їм убогими. Але ми живемо в ньому, як живемо, й іншого світу не знаємо.
     Бо що значить «убогий»?.. Це той, хто «у Бога». Хто живе з Богом і лиш на Нього сподівається.
     Хто має можливість у думках і молитвах звернутися до Бога й бути почутим.
     Хто має з Ним контакт.
     Який іншопланетяни вже давно втратили...
     Тому вони й присутні на цій планеті? Намагаються через посередництво людей віднайти контакт з Богом, поновити його для себе й своїх цивілізацій?.. 
     Ехе-хе...
     Одне слово, жила собі жаба, стрибала по лісові й комашок ловила, — аж поки не потрапила під людський чобіт чи колесо автомобіля.

     Й припилося її життя.
     Й продовжується в житті жуків-могильників і мух, й мурашок, — усіх, хто живе в лісі за рахунок її смерті. Як жаба жила за рахунок смерті комарів і мух.
     P.S. В інтернеті вирахували жуків. Ними виявилися: ablattaria laevigata (аблаттарія згладжена), nicrophorus investigator (могильник-дослідник), aclypea opaca (матовий мертвоїд). Мух не вираховували. Обійдуться.

Додати коментар