Винятковий тато

     Восьмирічний Сашко і його тато дивилися телевізор. Показували «Суперсімейку». Головний герой, містер Винятковий, щоб урятувати кішку, вирвав з корінням величезне дерево й став ним розмахувати. Перелякана кішка вчепилася в гілки…
     — Тато, ти сильний? — спитав Сашко.
     — Як тобі сказати?.. — зітхнув той. — Не дуже.
     — Ти зміг би вирвати дерево?
     — Ні, звичайно, — відповів тато. — Але навіщо його виривати? Нехай собі росте. Кішку можна врятувати й іншим способом.
     Сашко промовчав.
     Тим часом містер Винятковий прудко мчав по вулиці на якомусь дивному реактивному автомобілі.
     Сашко сів за комп'ютер, вийшов на свій улюблений сайт іграшок Лего й довго розглядав роботів і всіляке обладнання. Особливо йому сподобалася чорний космічний корабель Імперії з «Зоряних війн».
     Він показав його татові.
     — Подивися на ціну! — вигукнув тато. — Він же коштує, як ноутбук!
     І знову Сашко промовчав.
     Коли сім'я сіла вечеряти, хлопчик поглядав на маму, на тата, на сестричку Катю й дуже шкодував про те, що в нього така звичайна сім'я. Тато довго не міг розрізати м'ясо. «Містер Винятковий би вмить розрізав і м'ясо, і миску, і стіл…» — подумав Сашко.
     У ліжку він довго не міг заснути.
     Мріялося про те, як разом із сім'єю містера Виняткового полетить на літаку рятувати світ.
     Раптом  відчув, що хтось смикає його за плече.
     — Сашко! Сашко! Вставай!.. Ти нам потрібний!..
     Він побачив перед собою рудоволосого хлопчика.
     — Пам'ятаєш мене? — запитав той.
     Хлопчик раптом зник і з'явився в кутку. Потім за письмовим столом. А потім знову виник перед ліжком.
     — Шастик! — вимовив Сашко.
     Син містера Виняткового, який мав здатність переміщуватися в просторі, лише посміхнувся у відповідь.
     — Але навіщо я вам? — запитав Сашко. — Я звичайний хлопчик. У мене нема ніяких здібностей.
     — Це в реальному світі нема, — відповів Шастик. — А в нашому світі ти винятковий! У нас ти вмієш літати, переміщуватися в просторі, створювати силові поля, а твої руки можуть випромінювати енергію, перед якою не встоїть ніхто! Тільки ти зможеш здолати лиходія  Синдрома!
     Раптом Сашко виявив, що на ньому не піжама, а червоно-синій костюм супергероя, який підкреслював його неймовірно міцні м'язи. На руках виявилися лазерні променемети, на очах — спеціальні окуляри, через які можна отримувати інформацію про всілякі загрози.
     Шастик узяв Сашка за руку, вони здійнялися в повітря й легко перетнули стіни будинку. Якийсь час трималися над будинком, а потім стрімко злетіли в небо.  
     І вони опинилися в космосі — чорному-пречорному, усіяному зірками.
     Вони летіли вперед, минаючи планети, туманності й галактики. Удалині показалися ворожі космічні апарати, але пілоти, очевидно, знали про виняткові можливості Сашка й не посміли наблизитися. Для остраху Сашко пустив у них кілька ракет.
     Незабаром друзі побачили широкий прямокутний майданчик з різнобарвними вогниками по краях. У центрі виднілися кілька фігур. Сашко упізнав Еластику, дружину містера Виняткового, їх дочку Фію, немовля Джека-Джека… Й, звичайно, самого супергероя містера Виняткового в чорних окулярах, червоному костюмі з літерою «i» на грудях, зі страшенно випнутими м'язами й прямокутною щелепою.
     Сашко, а за ним Шустик, опустилися на майданчик.
     — Вітаю тебе,  новий супергерою! — урочисто промовив містер Винятковий. — Будь членом нашої сім'ї!
     — Матиму за честь! — випалив Сашко.
     — Синдром послав на Землю чудовисько, чорного механічного павука, який трощить усе навколо й стріляє з лазера, — вів далі містер Винятковий. — Ми так і не змогли його здолати з моїм другом Люціусом…
     Перед ним з'явився високий худий супергерой у масці, підняв руку й крижаним струменем заморозив купу механічних павучків на підлозі, потім поклонився й відійшов.
     — Не змогли нас виручити й дорогі наші Еластика, Фія й Шустик, — продовжив містер Винятковий. — Навіть немовля Джек-Джек не зміг привнести перелом у хід битви. Тільки ти зможеш побороти злого робота, Сашко! Тільки від тебе залежить доля Землі!..
     Містер Винятковий прокашлявся й повернувся до своєї дружини, Еластики.
     — Ну що, люба, які плани на вихідні?..
     — Ти обіцяв,  що ми нарешті поїдемо сім'єю в ліс по гриби…
     — Так мені, що?.. — нерішуче мовив Сашко.
     — Як це, що?.. — глянув на нього погляд містер Винятковий. — Лети на Землю, бий і трощи злого робота-павука. Мешканці планети Земля чекають на твої великі подвиги! Дорогу вкажуть чарівні окуляри. Як тільки побачиш траси лазерних пострілів, почуєш лемент, відразу лети туди, й бій!
     — Але я не знаю… — мовив Сашко. — Мені одному страшно. Мені завжди тато допомагає. І уроки робити, і конструктор збирати… Як же я без нього?
     — Навіщо тобі тато? — вигукнув містер Винятковий. — Адже ти сам супергерой! Лети на Землю й нищи ворогів! А якщо переможеш, — він глянув Сашкові в очі, — буде тобі подарунок. Супер-пупер-наворочений конструктор Лего, величезний космічний корабель із висувними крилами, пультами керування, лазерами й ракетами. І коштуватиме він як десять ноутбуків і десять комп'ютерів на додачу!
     Усі супергерої в очікуванні дивилися на нього.
     Але Сашкові стало  сумно й захотілося додому…
     І він прокинувся.
     — Давай-но, героє, втавай, — казала мама. — На зарядку!
     Й Сашко вийшов надвір і поплентався до турника.
     За парканом сусідський пес гавкав на горіх. Сашко побачив, що чорний кіт Марсик високо забрався на дерево й не міг злізти.
     Хлопчик пішов шукати тата, щоб разом поставити драбину й зняти кота.

One thought on “Винятковий тато

Додати коментар